На краю села хатина

На краю села хатина, там живе одна родина
Батько, мати і дівчина, наче квітка, мов кали.
Чорні брови, карі очі,
Я не сплю цілі ночі.
Все про неї я гадаю,
Бо я дівчину кохаю.
Вийди, дівчино, догаю,
Я тебе там зачекаю.
Поговорим про кохання,
Про вечірні сподівання.
А дівчина не виходить, тільки сльози гірки ронять,
Бо її старенька мати не пускає з хати спати.
Не сумуй, моя миленькая, хочу...